СВЯТО ПЕРШОЇ КОСИ

Мета: формування національної свідомості дітей засобами українського народного фольклору, єдність виховного процесу сім’ї, дитини і дошкільного навчального закладу.

Обладнання: віночки для кожної дівчинки; стрічки, гребінці, крайки; магнітофон із аудіозаписими: Н. Матвієнко «Квітка-душа», П. Зібров «Доня моя, донечка»; канат; шнурівки, хустинки, прищіпки.

Підготовка до свята: вивчити з батьками привітальні слова.

Хід заходу:

(Зала прикрашена під українську хату)

Ведуча:

Добрий день, люди добрі, щиро вітаю вас у своїй господі,
Ласкаво прошу у світлицю,

де пісня, казка, звичаї живуть.
Де пахне васильочок і пшениця,

де рушники узорами цвітуть.
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.

Танок «Колоски»

(під музику заходять господині, стають посеред зали)

Ганна:  Доброго дня, Василино!

Василина:  Доброго здоров’я, Ганно!

Ганна: Як живеш – поживаєш, Василино!

Василина:  Та як усі, сусідонько, як усі. Роботи ж у селі, як завжди вистачає.

Ганна:  Так, так. А за роботою і життя непомітно минає ...

Василина: А пригадуєш, як ми були молодими та вродливими, як чепурилися, як з хлопцями жартували.

Ганна: А які пісні співали, як танцювали завзято .. ех….Роки пролетіли, як один день. Вже й дітки наші підросли.

Василина:  Де ж вони наші квіточки?

 (під музику забігають дівчатка з віночками в руках).

Дівчинка: Добрий вечір, пані господині,
Чи тут буде свято з танцями та співом?

Ганна: Доброго дня, дітки. Ви такі гарні, і такі дорослі вже стали! Як дівчатка попіднімалися, розквітли, як у лузі калинонька.

(дівчатка сідають).

Василина:А де ж це наші хлопці?

(співаючи «По дорозі жук, жук» заходять хлопці.)

Хлопчик 1:

Добрий вечір, господине! Пустіть гостей в хату.
З дівчатками-щебетушками гарно погуляти.

Ганна: Заходьте, заходьте, на лаві сідайте. Будем наше свято вже розпочинати.

Василина: Розпустили кучері дівчата,

                   Ще й підвели брови для краси.

                   Тільки ти роби, як вчила мати,

                   Не обрізуй русої коси.

Хай вона росте густа та пишна,

Всім зрадливим хлопцям на обіду.

Я тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

                     Назбираю вранці, коли роси,

                     Квітів, що срібляться у росі,

                     Що є краще за дівочі коси?

                     І троянди вплетені в косі?

(звучить фонограма пісні «Ой, не ріж косу»)

Ганна:  Повиростали наші дівчата, вже прийшов час їм коси плести, щоб помічницями для родини були, до справжнього діла ставали. За народними традиціями українського народу: до 6 років дівчатка бігали з розпущеним волоссям, а коли виповнялося 6 років, то матуся волосся сплітала у косу та вплітала стрічку, щоб коса росла до пояса, від пояса до колін, щоб красу її було видно. А чому в 6 років сплітали волосся у косу, бо дівчинка вже починала допомагати матусі по господарству і волосся потрібно було якось прибрати, щоб не заважало дівчинці працювати.

Василина: Я пам’ятаю, колись і нас, малих дівчаток, матусі у шість років закосичували. Та перш, ніж волоссячко вбирати, треба перевірити, чи навчилися наші дівчатка чогось, чи й справді подорослішали.

Дівчинка1:

Кошенятко чеше вуса лапками двома,
На базар пішла матуся, вдома я сама.
Підмету гарненько в хаті, молока дам кошеняті,
Своє ліжко застелю, квіти в горщиках поллю,
Заплету я кіски русі і чекатиму матусю.

Дівчинка 2:

Застеляю ліжко вміло, підбиваю подушки,
Узяла пахуче мило і вмиваюсь залюбки.
Вмившись, візьму я гребінчик, гарно кіску розчешу,
І на самий її кінчік туго стрічку пов’яжу.

Дівчинка 3

Хоч на зріст я ще маленька, в мене кіска ще тоненька,
Та робити дещо вмію – ось тарілочку помию,
Ось кімнату підмітаю, вранці квіти поливаю.
Всього я сама навчуся, бо роботи не боюся!

Дівчинка 4:

І я у мами помічниця, мамі я допоможу.
Складу книги на полиці, брата спати положу.
На столі поприбираю, квіти на вікні поллю,
Доки мама відпочине, ляльці плаття поперу.

Гра - естафета «Розвісимо білизну»

(Дорослі натягують шнурівку;дівчатка шикуться у дві колони перед ними лежать хустинки і прищіпки. Дівчатка по черзі підбігають і розвішують хустинки одна біля одної).

Ганна:Є святкових днів багато, нам усіх і не згадать, Серед них і наше свято – закосичення дівчат. (дівчатка роблять коло в центрі зала) Мами, просимо стати позаду ваших доньок. (мами стають).

Дівчинка: Благословіть нас, наші мами,

                   Косу заплітати, косу заплітати,

                   У стрічки вбирати.

                   Щоб виросли довгі, густі та красиві,

                   Щоб раніш своїх годочків не ставали сиві.

Василина: Набирала матусенька воду з криниці і промовляла.

Мама:

Водичка – студеничка з чистої кринички,
Я тебе раненько взяла, як сонечко засіяло.
А у тій водиці - лик Святої Дівиці.
То Матінка Божа сміється – у купіль вода свята ллється.
Водичка святая, здоровая і живая,
Очисть наших діточок, роду нашого квіточок.

Василина: А зараз, шановні матусі, просимо Вас перехрестити святою водичкою своїх діточок і на навчання благословити.

(мами хрестять водою дівчаток і передають по колу тарілочку з водою).

Ганна:

Візьміть стрічечки і заплетіть їх у косички своїх діток, а в кого коротке волосячко, то прикажіть: «Рости коса до пояса, від пояса до п’яти, щоб була така, як ти», і обов’язково волосячко виросте.

(роздають гребінці і стрічечки).

Ганна: А тепер, матусі, візьміться за руки, - обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від усякого лиха, напасті, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Нічого немає сильнішого за материнське благословення. А тепер поцілуйте своїх донечок, привітайте їх з важливою подією, зі святом Закосичення!

 (мами беруться за руки і під музику обходять дівоче коло. Сідають на місця).

(Весь цей час звучить фонограма пісні «Донечка»)

Василина:  Ой, Ганно, так тепло та гарно на душі, так приємно милуватися нашими подорослішими дівчатками, нашими діточками. Які ж вони гарні та вродливі. Нехай будуть щасливі! Ставайте гарненько та покажемо хлопцям свою вроду та красу волосся.

ТАНОК «Віночок» (дівчата)

Хлопчик 1:

Навіщо косички дівчатам, ніяк зрозуміти не міг.
На них треба стрічок багато, і клопту менше без них.

Хлопчик 2:

Проте косички довгі всім радують серця,
Тому, що ті косички дівчаткам до лиця.

Хлопчик 3:

Мені коси не треба, я – хоч куди козак!
А що я теж красивий – то це помітно й так!

Ганна: Хлопчики й дівчатка не сваріться, помиріться, танок веселий подивіться

ТАНОК «Черевички» (дівчата з хлопцями)

Ганна: Дорогі хлопчики, прийшов час і вам розказати й показати, чого ви навчилися, що вже вмієте.

Хлопчик 1:

Я за шию обійму тата любого й скажу:
«Милий, любий, мій рідненький, ой який ти дороргенький».

Хлопчик 2:

Ти мене навчив усьому, все тепер роблю по дому:
Забиваю цвяхи в двері гарно щоб було в оселі.
Ремонтую сам стілець. Ось який я молодець!

Хлопчик 3:

Я у тата помічник помагати йому звик.
Взяв він мене у машину і сказав: «Рушаймо, сину!
Придивляйся і учись, щоб на зміну став колись.»

Пісня «Ми маленькі козачата»

Василина: Ну що, шановна громадо, давайте вирішувати, чи гідні наші хлопчики ставати козаками?

Гості: Гідні!

Василина:Добре, тоді виходьте батьки і ставайте поза своїми хлопчиками. (батькі стають за хлопчиками).  І благословіть своїх дітей.

Тато:

Благословляю тебе на шлях праведний, щоб ти людиною мужньою та справедливою зростав.

Ганна: А тепер візьміть пояси і підпережіть своїх синів, щоб справжніми козаками були, вашими помічниками і захисниками своєї родини. 

(батькі підперезують хлопчиків).

Василина: Відтепер ви не просто хлопчики, а козаки – захисники і помічники свого роду. Дорогі козаки, покладіть руку на серце та подякуйте своїм батькам за любов, за ласку, за терпіння.

Хлопчики: Дякуємо!!!

Ганна: Батьки, привітайте своїх дітей поцілунком. (батьки сідають).

Василина: Чи придалось вам спритності, як ви стали козаками, зараз перевіримо.

Гра-естафета « Перетягни канат»

Василина: Наші дітки вміють і танцювати, і співати, ростуть справжніми помічниками для своїх батьків. Тому що наша Україна споконвіку славиться роботящими, хазяйновитими, здібними, талановитими людьми. І ми не маємо права забувати її давні звичаї, традиції, тому що, як говорить одне мудре прислів’я: «Хто минуле забуває, той майбутнього немає».

Дитина 1:

Ми українці – велика родина. Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина.
Рідна земля для нас всіх – Україна!

Дитина 2:

І живуть тут люди добрі й працьовиті,
І скажу, до речі, ще й талановиті.
Землю засівають, пісні співають, на бандурі грають,
ще й вірші складають.

Дитина 3:

Мама, тато, брат, сестричка, і всі інші з мого роду,
Всі належать до одного українського народу!

Дитина 4:

Бо родитись українцем – це велика честь і слава.
Рідний край свій боронити – найважливіша справа!

ТАНОК з прапором Т.Кіроль «Моє ім'я Україна»

Ганна:Ми співали, танцювали, гарні вам вірші читали,
довгі коси заплітали, хлопців всіх підперезали.
Час прийшов усім прощатись.

Василина:Прощавайте, добрі люди, хай Вам щастя й доля буде.
Не на день і не на рік, а на довгій – довгій вік.