Вас вітає і бажає міцного здоров'я

   Старша медична сестра

Чучумашева Тетяна Олександрівна  

В дошкільному навчальному закладі медичне обслуговування здійснюється відповідно до

· Закону України «Про дошкільну освіту» (ст. 34); 
· Постанови кабінету Міністрів України від 14.06.2002 р. №826 «Порядок медичного обслуговування дітей у дошкільних навчальних закладах», 
· спільного наказу МОЗ та МОН України від 30.08.2005 р. № 432/496 «Про удосконалення організації медичного обслуговування дітей у дошкільному навчальному закладі», 
· Статуту дошкільного навчального закладу

Основні функціональні обов'язки медичної сестри дошкільного навчального закладу:

1. Первинна профілактика 
1.1. Контроль за санітарно-гігієнічними умовами в ДНЗ 
1.2. Контроль та надання методичної допомоги в організації навчально-виховного процесу: 
• Участь у складанні навчального розкладу. 
• Складання режиму дня і занять 

2. Харчування: 
• Контроль за станом фактичного харчування і аналіз якості харчування. 
• Контроль за санітарно-гігієнічним станом харчоблоку. 
• Складання меню. 
• Бракераж готової продукції. 
• Контроль за виконанням натуральних норм 

3. Фізичне виховання: 
• Здійснення контролю за організацією фізичного виховання
• Розподіл на медичні групи для занять фізичною культурою 
• Оцінка фізичної підготовленості дітей 

4. Гігієнічне виховання в дитячому колективі: 
• Рекомендації з організації та проведення гігієнічного виховання, формування навичок здорового способу життя, профілактики ВІЛ-інфекції. 
• Організація заходів з профілактики короткозорості, карієсу, порушень постави. 
Контроль за гігієнічним вихованням. 

5. Ведення документації 

                ВІТАМІНИ                    

Для нормальної життєдіяльності організму необхідно, щоб до раціону харчування дитини входили вітаміни. Значення їх  неоціненне, вони ре­гулюють процеси обміну речовин, відіграють велику роль у підвищенні опірності дитячого організму, тісно пов'язані із процесами росту й роз­витку, входять до складу ферментів, беруть участь у процесах кровотво­рення.

Вітамін А

Вітамін А у великій кількості міститься у вершковому маслі, яєчному жовтку, печінці. У деяких рослинних продуктах: моркві, салаті, помідо­рах, зеленому горошку, абрикосах, апельсинах — міститься каротин — провітамін А, що перетворюється в організмі на вітамін А.

Вітамін Р   міститься в яєчному жовтку, печінці, ікрі риб, у невеликій кількості — у молоці й вершковому маслі.

Вітамін К  міститься в основному в помідорах, у зелених частинах рос­лин, шпинаті, капусті.

Вітамін С,  або аскорбінова кислота, міститься в багатьох овочах і фруктах. Найбільше його в плодах шипшини, чорноплідної горобини, обліпихи, аґрусу, цитрусових, капусті, картоплі.

Вітаміни групи В    містяться в пекарських дріжджах, гречаній і вівся­ній крупах, житньому хлібі, молоці, м'ясі, печінці, яєчному жовтку.

Вітамін Е    міститься в зернах кукурудзи, моркві, капусті, зеленому горосі, яйцях, м'ясних і рибних продуктах, вершковому й оливковому маслі.

При повноцінному й різноманітному харчуванні, що включає овочі й фрукти, організм одержує необхідну кількість вітамінів. Навесні в їжу дитини обов'язково варто додатково вводити вітамін С. 

 ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ

  ГРИП – заразне захворювання. Грипом хворіють, як дорослі, так і діти різного віку. Захворювання характеризується явищем загальної інтоксикації, підвищеною температурою і ураженням слизової оболонки. Особливо тяжко хворіють грипом діти.

Грип вражає весь організм і в першу чергу нервову систему, тому у людини, яка захворіла, відчувається сильний головний біль, біль в м'язах, температура тіла підвищується до 38˚С – 40˚С. часто з'являється нежить, кашель, чихання, запалення слизової оболонки очей. Перші вияви грипу у дітей можуть бути у вигляді недомагання, відсутності апетиту, в'ялості, незначного головного болю.

Потрібно пам'ятати, що незалежно від стадії захворювання, грип являє собою велику небезпеку для дитини: він ослаблює організм дитини, створює сприятливі умови для інших захворювань і ускладнень.

Зараження грипом відбувається тільки від хворої людини, особливо у перші 1-3 дні. При кашлі, чиханні, розмові, хворий виділяє в повітря і на різні предмети краплини слизу, які містять вірус грипу. Внаслідок цього грип поширюється повітряно-крапельним шляхом. Передачі інфекції сприяють близькі відносини (контакти) між хворою і здоровою людиною.

Найбільш часті ускладнення грипу: пневмонія, бронхіт, запалення гайморової і лобної придаткових пазух носа, запалення середнього вуха. Будь-яке запалення при грипі небезпечне тим, що на його фоні може розвиватись гнійний процес - абсцес легень, гнійний плеврит або перикардит, гнійний менінгіт.

Основним засобом попередження грипу у дітей є постійне проведення загартовуючи процедур організму. З цією метою необхідно, щоб діти більше часу знаходилися на свіжому повітрі, з самого раннього віку отримували водні процедури, займалися фізичними вправами. Враховуючи, що захворювання грипом припадає на осінньо-зимовий період, дуже важливо не допустити переохолодження організму. Ноги дитини завжди повинні бути сухими. Не дозволяти дітям виходити з тепла, розігрітими, на холод. Батьки, які відчувають будь-яке недомагання (кашель, нежить) повинні дотримуватись мір перестороги. При догляді за дитиною рот потрібно прикривати марлевою пов'язкою, складеною із 4 шарів. Не відпускати дітей гратися в сім'ю, де є хворі на грип. По мірі можливості не водити дитину в магазин та місця скупчення великої кількості людей.

Необхідні дії, якщо в сім'ї є хворий на грип

1. Ізолювати хворого в іншу кімнату, якщо немає можливості - відгородити ліжко з хворим ширмою.
2. Дотримуватися постільного режиму хворим на весь період хвороби.
3. Не допускати спілкування дитини з хворим.
4. При розмові, кашлі, чиханні хворий повинен прикривати рот хустинкою.
5. Щоденно робити вологе прибирання.
6. Виділити хворому окремий посуд, рушник, носову хустинку.
7. Виходити з дому дозволяється тільки через 2 дні після повного зниження температури.
8. Корисно в перші 2 дні захворювання закапувати в ніс 4-5 разів на день лейкоцитарний інтерферон. Він допомагає укріпити специфічний захист організму проти вірусів.
9. Тепло, гарячий чай з лимоном або малиновим варенням, тепле молоко, легка, не гостра і не дуже солона їжа, вітаміни групи С і групи В – ось що необхідно в перші дні захворювання грипом.

Шановні  батьки радимо  прочитати!

Поліомієліт - це гостре інфекційне захворювання  яке  найчастіше уражає центральну нервову систему визиваючи параліч, або парез.

Джерелом інфекції поліомієліту є хворі люди, зокрема в стертій та легкій формі,  вірусоносії. Вірус передається від людини до людини через брудні руки, іграшки, предмети побуту, інфіковану їжу та воду. Переносником вірусу є мухі.Механізм передачі  через випорожнення, крапельний-через виділення з дихальних шляхів. Вірус поліомієліту проникає в слизову оболонку глотки  та кішківника і розмножується в лімфатичних вузлах.
      Потрапляючи з лімфою в кров ,він розноситься в різні органи і тканини.Уцей час з'являються перші прояви хвороби . Вірус уражає спинний мозок , центральну нервову систему .
     Найбільш  сприятливими до поліомієліту є діти віком від 3 місяців до 7 років. Є дві форми поліомієліту : паралітична і  непаралітична , або менінгіальна форма поліомієліту. Менінгіальна- розпочинається з температури до 38.С , сильна головна біль,  блювання , запаморочення та порушення свідомості. Паралітична форма - триває1-2 тижні , виникають парези і паралічі , обмежується рухова активність ,є деформації  хребта , кісті стоп , відставання в рості , уражається шийний відділ хребта, поперековий відділ спиного мозку.
     Однією з найтяжчих форм є бульварна форма, вірус уражає стовбур спинного мозку  де є житєво важливі  центри.
Також є атипові форми поліомієліту:
- Стерта форма - це підвищення температури до38С , головний біль , слабкість зниження апетиту, болі в животі, покрасніння зіву.
-Безсимптомна форма - її діагностують за результатами лабораторних  досліджень.
      Дуже часто зараження зумовлене порушенням графіків вакцинації дітей, недоцільними  відмовами  батьків щеплювати дітей. Це створює сприятливі умови для циркуляції вірусу. Підвищення рівня захворюваності   найчастіше спостерігають у літньо - осінній період Після перенесеного захворювання імунітет  зберігається впродовж усього життя . Вірус поліомієліту переносять особи які приїжджають з країн де є випадки захворювання: це Індія, Пакистан ,Росія , Таджикистан.

 Профілактика поліомієліту

     Для профілактики поліомієліту проводиться планова вакцинація дітей відповідно  до Календаря профщеплень в Укараїні. За цим календарем щеплення проти поліомієліту проводять в 2, 4,6 місяців , ревакцинацію у 18 місяців , 6 років  14 років за відсутності протипоказань.
     Якщо зареєстровано осередок захворювання, то усім дітям до 5 років , щепленим і не щепленим проводять екстрену профілактику із застосуванням живої  оральної вакцини. Вакцинація дає змогу не лише запобігти розвитку поліомієліту, а й зменшити тяжкість його перебігу та ускладнень ,і летальних випадків.

Рекомендації для батьків ,  щодо профілактики поліомієліту у дітей

-Привчіть  дітей часто мити руки з милом.
-Давайте дітям пити тільки кип'ячену воду.
-Добре мийте овочі та фрукти перед вживанням.
-Провітрюйте приміщення декілька раз на день.
-Проводьте вологе прибирання помешкання з використанням деззасобів.
-Уникайте з дитиною місць великого скупчення людей.
-Не контактуйте з особами , які перебували в країнах , де є випадки поліомієліту.
-Дотримуйтесь графіка профщеплень дитини , пам'ятайте що переносником вірусу є мухи.

Вакцинація дитини

Вакцинація - єдиний спосіб захисту від ряду захворювань, які неможливо вилікувати іншими засобами або саме лікування може викликати ускладнення (наприклад, кір, дифтерія тощо). Вродженої несприйнятливості до інфекційних захворювань, від яких існують щеплення - немає. Якщо мама дитини колись хворіла ними, то перші 3 - 6 місяців життя доношена дитина може бути захищена материнськими антитілами, які потрапили до нього через плаценту під час вагітності і через грудне молоко. У недоношених дітей і дітей на штучному вигодовуванні такого захисту немає. Оскільки можливість захворіти через контакти з іншими людьми велика, дуже важливо прищеплювати малюків з самого раннього віку.

 
Як же підготувати малюка до щеплення і спробувати звести до мінімуму ризик виникнення ускладнень?

Відразу відзначимо, що здорових дітей не потрібно спеціально готувати до щеплення, потрібно лише попередньо виміряти температуру тіла (вона повинна бути нормальною, частіше 36,6 градусів С; у дітей до 1 року нормальною температурою може бути 37,1 - 37, 2 градусів за рахунок особливостей теплообміну, він підвищений, не дарма дітей, які вже ходять, бігають, рекомендується одягати трохи холодніше, ніж дорослих), привести дитину до фахівця і відповісти на його питання. Деякі лікарі вдаються до практики призначення всім дітям перед щепленням, так би мовити профілактично, прийому протиалергічних препаратів, наприклад тавегіл, кларітін, зіртек. Насправді такий "поголовної" необхідності немає. Не всі діти схильні до алергії і відповідно не всі потребують таких ліках. Скоріше це відбувається через бажання лікаря зайвий раз підстрахуватися або через те, що виявлення дітей групи ризику з алергії це більш трудомісткий процес. Але якщо дитина схильна до алергічних реакцій, то профілактичне застосування протиалергічних препаратів виправдано. Наприклад, така ситуація, дитина першого року життя, раніше алергія не виявлялася, прищеплюється проти кашлюку, дифтерії, правця (АКДП). Перше щеплення (на першому році АКДС робиться тричі) пройшла без особливостей, але після другого щеплення дитині почали вводити нове харчування, і у малюка з'явилася вперше алергічний висип, значить, перед третьою щепленням слід профілактично дати дитині протиалергічний препарат, щоб висипання не повторилися. Для профілактики поствакцинальних ускладнень лікар повинен, в першу чергу, оцінити стан здоров'я дитини перед щепленням. Виявити протипоказання до неї - тимчасові і постійні (наприклад, виражена алергічна реакція на попереднє введення подібної вакцини), і вирішити питання про необхідність призначення будь-яких попередніх додаткових обстежень і лікарських препаратів. Перед щепленням лікар (фельдшер) оглядає дитину, вимірює температуру ( вона повинна бути нормальною - 36,6 градусів С), докладно розпитує батьків про життя дитини, перенесені ним захворювання та інше. Батьки, у свою чергу, повинні поінформувати лікаря про всі особливості та проблеми здоров'я свого малюка.

Про що необхідно сказати лікареві:
1. Чи не підвищувалася  температура в дні, що передують вакцинації? Чи не було яких-небудь інших ознак нездоров'я, наприклад, кашлю, чхання, нежиті, які можуть свідчити про початок захворювання?
2. Чи є у дитини будь-які хронічні захворювання і не отримує він у зв'язку з цим постійно лікарські препарати, якщо так, то які?
3. Чи не було раніше судом, виражених алергічних реакцій на їжу, ліки й ін?
4. Необхідно розповісти, як дитина переносив попередні щеплення, підвищувалася чи є у нього температура, погіршувався чи самопочуття та ін
5. Не рекомендується робити щеплення відразу після повернення з тривалої поїздки, особливо, якщо різко мінявся клімат, тому що це створює умови для захворювань.
6. Необхідно сказати, чи отримувала дитина в останні три місяці препарати, виготовлені на основі крові, або вироблялося чи переливання крові. Це впливає на строки подальшої вакцинації проти кору, краснухи і паротиту, вони збільшуються, тому що препарати крові містять готові антитіла - специфічні захисні білки крові проти зазначених інфекцій, які "заважають" дитині активно виробити імунітет самому.
Якщо при огляді перед щепленням лікар робить висновок, що дитина практично здорова, проводиться щеплення.

Ліворука дитина: психоневрологічний аспект

     Практично у всіх дошкільних навчальних закладах є ліворукі діти,які вирізняються з-поміж інших дітей. Звісно, що кожна дитина потребує індивідуального підходу в організації роботи з нею,однак до ліворуких дітей має бути особливий підхід. Тому працівники навчального закладу,батьки дитини повинні бути обізнані з особливостями таких дітей,зокрема й з психоневрологічними.

Особливості будови головного мозку

    Науково доведено, що ліворукість – це не звичка людини, а особливість,закладена природою пов’язана зі специфікою функціонування головного мозку.

     Головна відмінність лівої півкулі в тому, що в ній зосереджені мовленнєві центри,які переробляють усю інформацію,що надходить за допомогою словесно-знакових систем. Причому діє не один цент мовлення,а кілька. Зокрема,є центр,відповідальний за м’язовий акт вимовлення слів,за артикуляцію,і в разі його ураження дитина розуміє мову,може читати й писати,але не може говорити. Інший центр відповідає за розуміння мови,тому дитина  із дефектом цього центру може багато,проте незв’язно говорити,граматично правильно будувати безглузді за смислом речення.

    Отже ліву півкулю можна назвати аналітичною,класифікаційною,абстрактною,алгометричною,послідовною,індуктивною.Можна стверджувати, що вона відповідає за раціонально-логічне,знакове мислення. Ліва півкуля допомагає ніби дробити картину світу на частини,на деталі й аналізувати їх,вибудовувати причинно-наслідкові ланцюжки,схеми,класифікувати всі об’єкти,послідовно перебираючи все,що потрапляє в сферу її сприймання або виринає з пам’яті.

     Правій півкулі притаманні такі характеристики, як цілісна, синтетична, конкретна, евристична, рівнобіжна, дедуктивна. Вона допомагає сприйняти картину світу цілісно,одночасно розглядати всю конкретну реальність, не дроблячи на частини,й синтезуючи цілісний образ у сукупності його конкретних проявів.

Відмінності у діяльності дітей

Відмінності праворуких та ліворуких дітей можна визначити, наприклад,за ведучою рукою,ногою, оком,вухом тощо.Так, якщо ведучим є правий парний орган, то це свідчить про перевагу в регуляції його діяльності лівої півкулі, і навпаки.

  Основні чинники ліворукості

• Пологовий стрес,викликаний,зокрема,стрімкими або повільними пологами, використання хірургічних інструментів під час пологів,асфіксією, надмірно малою вагою новонародженої дитини.
• Вік матері. Чим більше їй років, тим вища ймовірність народження ліворукої дитини.
• Стать. У плоді чоловічої статі приблизно на третьому місяці внутрішньоутробного розвитку відбувається викид тестостерону,що дещо знижує темпи росту лівої півкулі головного мозку.
• Спадковість,за якої ймовірність народження ліворукої дитини становить:

4% - якщо обидва батьки праворукі;

15% - якщо один з батьків ліворукий;

44% - якщо обидва батьки ліворукі.

Праворукі

Коли дитина маніпулює предметом у правій руці,то м’язові та шкірні відчуття надходять до лівої півкулі. Відбувається аналізування, встановлення причино-наслідкових зв’язків, щоб вирізати предмет з-поміж інших.

Ліворукі

У ліворукої дитини відбувається все інакше. Коли вона стукає іграшкою, то ій майже байдуже, якою рукою це робити, однак коли вона бере ложку чи олівець – зв’язок руки з мовленнєвим центром,що зосереджений у правій півкулі головного мозку,стає необхідним.

Робота з ліворукими дітьми

      Тривалий час вважали, що дітей, які пишуть лівою рукою,необхідно переучувати. Але ні до чого хорошого така практика не привела: у дітей часто розвивалися невротичні реакції, знижувалася працездатність, підвищувалася стомлюваність, виникали головний біль, втома у правій руці. Відповідно й виникали додаткові і загалом недоречні навантаження у лівій півкулі головного мозку.

     Якщо ліворука дитина писатиме правою рукою, то інформація про цю дію  надходитиме до лівої півкулі,де,проте, відсутній центр мовлення.Відповідно по буквений, поскладовий аналіз буде неможливий, а рухи пальців аналізуватимуться мозком погано, що заважатиме виробленню навичок письма, доведенню їх до автоматизму. Та це не  найгірше… Припустимо, ліворука дитина навчиться виводити буквені знаки правою рукою – вона списуватиме текст із книжки чи дошки, писатиме під диктовку. Однак в тих випадках, коли буде потрібне не просто списування, а власне писемне мовлення, ліворука дитина буде не придатною для цього.

     Ведуча рука у дитини формується до чотирирічного віку. Тому якщо у чотири роки дитина оперує переважно лівою рукою, то переучувати її не треба, оскільки є ризик виникнення неврозів. Вони проявлятимуться у неспокійному сні, посопуванні, нав’язливих рухах, заїканні, нічному нетриманні сечі. Окрім того, у дитини може сформуватися комплекс неповноцінності, невміння спілкуватися з людьми.

   Також слід пам’ятати про те, що ліворукі діти зазвичай більш вразливі, емоційні, рухливі, тривожні, гірше призвичаюються до змін, зокрема й до умов дитячого садка.

   Виховуючи ліворуку дитину, не варто прагнути зробити її такою, як усі, - слід довіряти її природі, сприймати її унікальні задатки як сильні сторони особистості.