«Педагогічна студія акторської майстерності»

МЕТА:

•  удосконалювати професійні знання педа­гогів з питань організації театрально-ігро­вої діяльності у дошкільному навчальному закладі у процесі інтерактивної роботи;

•  забезпечувати теоретично-практичну під­готовку педагогів до керівництва театраль­ною діяльністю дітей;

•  проаналізувати передумови успішної те­атральної діяльності;

•  розширити знання про особливості орга­нізації театральної діяльності з дітьми до­шкільного віку;

•  стимулювати —

-  творчий потенціал;

-  ініціативність;

•  розвивати —

-  здатність до самоаналізу;

-  театрально-акторську творчість;

-  впевненість у собі;

-  артистизм;

-  професійну майстерність вихователів;

•  формувати вміння злагоджено та ефек­тивно працювати над розв'язанням твор­чих завдань.

ФОРМИ РОБОТИ:

•  анкетування;

•  міні-лекція;

•  експрес-контроль визначення емоційних станів;

•  майстер-клас із проведення психогімнастики;

•  педагогічне аналізування анкет;

•  колективні ігри;

•  презентація нетрадиційних видів театру.

ПОПЕРЕДНЯ РОБОТА:

•  опрацювати з педагогами рекомендовану літературу з теми

•  провести анкетування педагогів, щоб визначити рівень сформованості у них системи професійних знань з питань організації театральної діяльності у до­шкільному навчальному закладі;

•  підготувати виставку нетрадиційних ви­дів театру.

ХІД СЕМІНАРУ

І. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Вправа «Знайомство»

Мета - дати можливість учасникам висловитися на адресу колег по групі, виражаючи себе через асоціативні уявлення.

Час - 5 хвилин. Матеріали - м'яч.

Учасники стоять у колі. Тренер пропонує пригадати відомих казкових героїв, подивитися уважно на всіх присутніх, кожному учасникові обрати серед інших людину, яка викликає в нього асоціації з яким-небудь персонажем казки (героєм мультфільму). Керівник пропонує кожному запам'ятати, від кого він одержуватиме м'яча, і що при цьому буде сказано. Перший учасник, який має м'яча, кидає його обраній людині і говорить, кого саме нагадує адресат (наприклад: "Галино, мені здається, що ти схожа на Русалоньку" тощо). Той, у кого опинився м'яч, кидає його іншому учаснику, називаючи персонаж, з яким асоціюється ця людина. Вправа триває поки м'яч побуває в кожного учасника. Останній учасник, до якого потрапив м'яч, повертає його тому, від кого отримав, і висловлює свою думку щодо повідомленої асоціації (наприклад: "Оксано, ти сказала, що я схожа на Русалоньку, а насправді я ототожнюю себе з Дюймовочкою"). Доки всі учасники висловляться щодо отриманих асоціацій, вправа триває у зворотному напрямі.

2. Вступне слово.

«Весь світ - театр, ми всі - актори мимоволі,
Всесильна Доля розподіляє ролі,
І небеса стежать за нашою грою!»

Справжній вихователь повинен бути не лише кваліфікованим педагогом, а й блискучим актором. Сцена вихователя не менш, а той більш відповідальна і потребує не меншого таланту, умінь і навичок. Вихователь – не лише актор, але й театральний режисер. Перебуваючи в ролі режисера, він керується особливостями свого розуму і таланту, оперує знаннями психолого-педагогічних особливостей дошкільників.

3. Вправа «Мої очікування»

Всі глядачі приходячи на виставу до театру приносять квіти. На Ваших столах стоять квіточки. Запишіть своє ім’я посередині, а на пелюстках вкажіть Ваші очікування від сьогоднішнього семінару.

Після заповнення квіточок учасники прикріплюють їх на ватман із зображенням сцени та глядацьких місць театру, обираючи для себе те місце, яке йому найбільше подобається.

4. Міні-лекція на тему:

«Формування творчої особистості дошкільника

під час театральної діяльності»

Як стверджував відомий педагог Василь Сухомлинський: «Діти мають жити в світі кра­си, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості». Саме організація театральної діяль­ності дітей забезпечує реалізацію цього посту­лату.

Поняття «творчої активності» дітей дошкіль­ного віку розглядають у психолого-педагогічній літературі разом із проблемою розвитку креативності, дитячої творчості. Завдяки театральній ді­яльності діти розвиваються духовно, відбувається становлення їхніх характерів, особистості в сус­пільстві, проявляються креативні здібності.

У дошкільній педагогіці для визначення ді­яльності, що пов'язана з театром, використову­ють спеціальні терміни: «театральна діяльність», «театрально-ігрова діяльність», «ігри за сюжета­ми літературних творів», «театрально-мовленнєва діяльність».

Театральна діяльність — це художня діяль­ність, що пов'язана зі сприйманням творів те­атрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів.

Театралізовані ігри — це розігрування в особах певного літературного твору, відтво­рення за допомогою виражальних засобів (інто­нації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.

Кандидат педагогічних наук Лілія Макаренко виокремила такі положення, що розкривають роль театрального мистецтва у формуванні осо­бистості:

•  у процесі спілкування з театром заро­джуються та розвиваються емоційно-ес­тетичні переживання. Мистецтво теа­тру вчить любити прекрасне, розвиває здатність співпереживати. Підготовка до відвідування театру, оформлення те­атральної споруди, яскраві вогні рампи, вистава, антракт, оплески, квіти — усе це створює відчуття тривалого свята, учас­ником якого є кожен глядач;

•  співчуття, яке з'явля­ється, коли глядачі дивляться виставу, є передумовою фор­мування емпатичних почуттів — діти живуть інтересами та справами геро­їв п'єси, визначають своє ставлення до ді­йових осіб і їх вчин­ків;

•  розвивається пізнавальна культура дити­ни, розширюються її уявлення про особли­вості образотворчого та музичного мисте­цтва, які супроводжують сценічне дійство;

•  удосконалюються психічні процеси (пам'ять, уява, мислення), розширюєть­ся світогляд та розвивається мовлення. У дітей формується вміння творчого самовираження, розвивається здатність до використання прийомів імпровізації, прагнення до перевтілення, вміння від простого наслідування перейти до твор­чого самовияву.

Готовність вихователя

до організації театральної діяльності

Ефективне керівництво театрально-ігро­вою діяльністю дітей в дошкільному закладі буде успішним за умови володіння педагогом загаль­ними та спеціальними педагогічними вміннями, а також готовності вихователя до організації те­атральної діяльності. Під готовністю вихователя Лілія Макаремко розуміє:

•  усвідомлення важли­вості та необхідності театральної діяльнос­ті для розвитку осо­бистості дитини;

•  наявність знань про театр і театральну ді­яльність;

•  достатній рівень прак­тичних умінь для ор­ганізації дитячої теа­тральної діяльності.

Відомий ігромайстер Микола Шуть вважає, що серед необхідних якостей сучасного вихова­теля вагоме місце посідає ігромайстерність.

Ігромайстер - людина-професіонал, яка у грі та всіх пов’язаних з нею процесах керується гуманними принципами і бажанням відкривати дітям найкращі краєвиди їхньої душі й довкілля.

Справжній ігромайстер — людина-імпровізатор, яка щомиті готова до нового розгортання ситуації, подій, реакцій учасників.

Усвідомлення педагогом важливості та необ­хідності театральної діяльності для творчого розви­тку дитини, допоможе спроектувати та організувати освітній процес системно, послідовно, збагачу­ючи емоційно-чуттєву сферу дитини, удоскона­люючи її творчі здібності, розвиваючи природ­ний інтерес до художньо-творчої діяльності та мистецтва.

Значення театральної діяльності

для всебічного розвитку дитини

Театрально-ігрова діяльність відіграє важ­ливу роль у фізичному розвитку дитини, адже під час ігор активізуються всі компоненти здоров'я (фізичне, психічне, соціальне, духовне), дитина залучається до показу окремих дій, вико­ристовує різні рухи під час театралізованих ігор (пантоміма, вправи-імітації, вправи-етюди, хоро­водні ігри), добирає їх відповідно до характеру персонажа.

Завдяки участі в театральній діяльності у дітей активізується пізнавальний розвиток. Зокрема, інтенсивно розвиваються такі пізна­вальні процеси, як: сприймання, пам'ять, мис­лення, увага, уява, що сприяють орієнтації дітей в навколишньому світі. Вміло поставлені вихо­вателем проблемні запитання щодо змісту тво­ру, який розігрують, спонукають дітей думати, аналізувати, робити висновки та узагальнення.

Взаємозв'язок театральної діяльності та мов­леннєвого розвитку полягає в тому, що діти ма­ють змогу вправлятися у сюжетоскладанні та складанні сценаріїв, вести ігрові діалоги-імпровізації. Під час роботи над виразністю слів пер­сонажів активізується словник дітей, удоскона­люється звукова культура мовлення, інтонаційна виразність.

Театральна діяльність є також невід'ємною частиною художньо-естетичного розвитку дітей. Під час образотворчої діяльності вони малюють, роблять аплікації, ліплять казкових персонажів, атрибути до вистави, створюють ескізи костюмів, масок, декорацій та спільно з вихователем виго­товляють їх.

Як засіб креативного розвитку театральна діяльність дає змогу дітям розв'язувати проблем­ні ситуації як опосередковано, від імені певно­го персонажа, так і проявляючи творчість під час створення та розв'язання ситуацій, змінюючи по­дії у виставі.

Театралізовані ігри мають соціально-мо­ральне спрямування. Через зміст казок, по­ведінку персонажів дитина висловлює своє ставлення до них, формулює самостійні оцін­ні судження, дає морально-етичні та естетичні оцінки героям, розуміє зміст і форму людських взаємин — це доброта, дружба, чесність, сміли­вість тощо. У дітей формується моральна позиція щодо людського оточення, вони вчаться орієнту­ватися в моральних цінностях. Театральна діяль­ність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дітей, засобом їх залучення до духо­вних цінностей.

Театральні ігри сприяють емоційно-цінніс­ному розвитку дітей, змушують їх співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігру­ються у виставі, опанувати «азбуку» емоцій для відтворення потрібного казкового персонажа. Метою педагогічної роботи з емоційного розви­тку дошкільників є введення дітей у складний світ людських емоцій, виховання емоційної сприйнят­ливості, чутливості, культури емоційної поведін­ки, вміння відгукуватися на емоційно насичене середовище.

Створення осередків театрально-освітнього простору

Для успішного емоційного розвитку до­шкільників необхідно звернути належну увагу на модернізацію театрально-освітнього просто­ру. Так, слід обладнати осередки, які безпосеред­ньо сприятимуть емоційному насиченню життя дитини та забезпечать умови для формування життєвого досвіду, розвитку емоційної сфери та творчих здібностей. Доцільно змоделювати у групах дошкільного закладу:

•  осередок театральної діяльності, або «Ку­точок казки»;

•  осередок «Маленький актор»;

•  осередок  корекції  та  розвантаження «Я — особистість».

Осередок театральної діяльності, або «Ку­точок казки», має містити різні види театру. Що більше різних видів театру буде використовувати вихователь у своїй роботі, то глибше й ефективні­ше вони впливатимуть на розумові здібності, по­чуття й емоції вихованців.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Використовуючи у ро­боті з дітьми старшого дошкільного віку різні види театру, слід організовувати спеціальні практичні заняття, під час яких формувати в дітей уміння й навички ро­боти з цими видами театру. Скажімо, для навчання ляльковедення проводити прак­тичні заняття «Оживи ляльку». Такі за­няття спрямовані на оволодіння дитиною мистецтвом сценічних рухів ляльки, їх узгодження з мовленням та рухами інших персонажів.

У осередку театральної діяльності мають міс­титися такі атрибути, як:

•  ширма для показу лялькового театру — легка, зручна, із завісою для зміни деко­рацій під час вистави;

•  різні види театральних ляльок;

•  маски, виготовлені власноруч дітьми.

Слід потурбуватися і про музичний супро­від —  сформувати фонотеку інструментальної музики та запису звуків природи.

Осередок «Маленький актор» доцільно об­ладнати світлинами відомих акторів у різних ро­лях, фотоальбомом дітей-акторів, ескізами ма­сок. Тут варто розмістити «театральну скриню», в якій зберігати елементи костюмів, заготовки для них — різні види тканин; аксесуари, як-от: капе­люшки, стрічки, ґудзики, броші, реквізити тощо. Враховуючи особливості тендерної соціалізації до­шкільників, в осередку мають бути атрибути, що відповідають інтересам і хлопчиків, і дівчаток.

У осередку корекції та розвантаження «Я — особистість» слід розмістити збірки відеосюжетів, мультфільмів, картин, ілюстрацій со­ціально-морального змісту, набір світлин та схем із зображеннями різного настрою, піктограми, сімейні міні-фотоальбоми, дидактичні посібники психологічної спрямованості: «Кубик настрою», «Мішок крику», «Абетка настрою», «Скриня страху», «Емоційний колобок», люстерка, малюн­кові тести, дидактичні ігри емоційно-ціннісного спрямування. Робота в цьому осередку сприяти­ме формуванню в дітей правилодоцільної пове­дінки та навичок розрізнення позитивних і нега­тивних емоційних станів.

Для забезпечення ефективності освітнього процесу слід використовувати інтеграційний під­хід до організації театральної діяльності та різні форми роботи, а саме:

•  інтеграція мистецьких видів діяльності;

•  предметно-практична діяльність — ма­лювання ліплення, аплікація, виготовлен­ня декорацій та ляльок до вистав;

•  проведення розваг, свят, тематичних днів — День казки, День театру тощо;

•  самостійна художня діяльність в особис­тий час дитини;

•  гурткова робота;

•  слухання музики, літературних творів;

•  театралізовані ігри, драматизації, сюжет­но-рольові ігри, ігри-тренінги, ігри-імітації, пальчикові ігри;

•  організація виставок, вистав з викорис­танням різних видів театру;

•  психологічні вправи — психогімнастика, вправи-емпатії, вправи-етюди, релакса­ційні вправи;

•  особистісно орієнтоване спілкування, спіл­кування з однолітками;

•  партнерська діяльність з музичним ке­рівником, психологом;

•  конкурси;

•  організована театральна діяльність.

ІІ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

{C}1.     Вправа-розминка «Прогноз погоди»

Мета:створити атмосферу довіри, зняття напруженості.

Учасники стоять в колі спинами один до одного. Роблять масаж один одному.

«Дощ»- постукують по спині кінчиками пальців.

«Град пішов» - сильніше постукують кінчиками пальців.

«Град та блискавка» - ребром долоні труть по спині.

«Тайфун» - кулачком не дуже сильно  стукають по спині.

«Землетрус» - трясуть за плечі.

«Сонце» - м’яке погладжування по спині.

-А чи приємно вам було?(відповіді)

- Коли тобі зробили приємне, намагайся відповісти  тим самим.

{C}2.     Майстер-клас із проведення психогімнастики з дітьми дошкільного віку «Театр масок»

Мета:

•  розвивати —

-  експресивні здібності;

-  уміння зіставляти внутрішні відчуття та зовнішні прояви емоцій;

-  прагнення проявляти свої почуття так, щоб їх розуміли інші;

•  формувати —

-  професійну компетентність педагогів у проведеній психологічних етюдів, вправ, психогімнастики з дітьми до­шкільного віку.

Практичний психолог: Зараз ми з вами відвідає­мо «Театр масок». Але для цього нам потрібно уя­вити себе дітьми, тобто нашими вихованцями. Ви всі будете артистами, а я — фотографом. Я проситиму вас зобразити вирази обличчя різних героїв. Наприклад, покажіть, як виглядає розлючена Баба-Яга.

Вихователі за допомогою міміки і нескладних жестів

зображують Бабу-Ягу, відтак інших персонажів казок,

дотримуючись вказівок фотографа.

Добре! Чудово! А тепер завмріть, фотогра­фую. Молодці! Декому навіть смішно стало. Смія­тися можна, але після того, як кадр знятий.

А тепер зобразіть Ворону з байки «Ворона і Ли­сиця», яка хизується перед Лисицею своїм «чарів­ним» голосом. Увага! Завмріть! Знімаю! Молодці!

А тепер покажіть, як злякалася бабуся з каз­ки «Червона Шапочка», коли зрозуміла, що роз­мовляє не з онукою, а із Сірим Вовком. Завмріть! Спасибі!

А як хитро посміхалася Лисиця, коли хотіла сподобатися Колобку? Завмріть! Знімаю! Молод­ці! Чудово! Добре потрудилися!

{C}3.     Вправа «Загубилася людина»

Мета: виховувати позитивне ставлення до себе та інших.

Учасники стають в коло. Керівник, імітуючи радіо, голосно промовляє: «Увага! Увага! Загубилась людина! Далі описує її зовнішні ознаки. Учасники повинні відгадати про кого йде мова.

{C}4.     Вправа «Передача почуттів»

Мета: закріпити знання про емоції, учити передавати свій стан за допомогою міміки і жестів, учити розуміти поведінку інших та власну, її наслідки.

Усі учасники стають в шеренгу, перший повертається до другого і передає йому мімікою почуття (радість, гнів, сум, подив, тощо), другий має передати наступному це саме почуття. В останнього запитують, яке почуття він отримав, і порівнюють з тим, яке почуття було передано спочатку і як кожний розумів отримане.

{C}5.     {C}Робота в групах. Вправа «Розповім тобі казку»(за Наталією Сиротич)

Завдання: розділити ролі в підгрупі та прочитати кожну частину казки з емоціями відповідно до завдань на картці. Важливо, щоб учасники під час читання казки не використовували міміку й жести, а передавали потрібні емоції голосом.

Для підготовки та «репетиції» учасникам дають 3–5 хвилин.

Після виконання вправи учасники вгадують, хто які емоції озвучував, та діляться враженнями.

Казка «Кожушок із хмаринок»

Частина 1

Навесні народилася ягничка. Вона швидко зіп’ялася на ноги й пішла знайомитися зі світом, радісно стрибаючи та наспівуючи пісеньку. Потім пустилася в танок, веселилася щиро й заохочувала до цього інших овечок. Так і назвали її — Веселинкою.

Частина 2

У малої ягнички було багато братів і сестер. Усі мали чудові кучеряві кожушки. Якось, ідучи до лісу зі своєю родиною в пошуках кращого пасовиська, Веселинка відстала від отари. Ненароком вона зачепилася за колючий кущ. Її кожушок розірвався і залишився на гілочках.

Засумувала Веселинка, заплакала й покликала на поміч. Прибігли брати й сестри ягнички. Усі вони дуже жаліли малу, але нічим не могли їй зарадити. Тоді стали разом гукати на допомогу.

Частина 3

Пролітали у цей час по небу кучеряві хмарки — небесні овечки. Почули плач ягнички, пожаліли бідолашну, спустилися до неї, утворивши м’якенький кожушок, ще гарніший від попереднього. Залишили в подарунок. А самі розтанули в небесах…

Ягничка зраділа й відтоді вже ніколи не сумувала. Недарма ж її назвали Веселинкою.

Варіанти карток із завданнями:

Картка № 1: 1. Ви дуже засмучені. 2. Ви налякані. 3. Ви безмежно щасливі.

Картка № 2: 1. Ви здивовані тим, про що читаєте. 2. Ви хвилюєтеся. 3. Вам дуже смішно.

Картка № 3: 1. Вам соромно. 2. Ви дуже поспішаєте. 3. Ви роздратовані.

Картка № 4: 1. Ви не на жарт розізлилися. 2. Ви ледве стримуєте сльози. 3. У вас такий гарний настрій, що хочеться співати.

{C}6.     Вправа-інсценізація «Професійна режисура»

Обладнання:

•  жеребки із зображенням масок;

•  п'ять карток, на яких зазначені персона­жі та описані міні-сюжети свят;

•   «театральна скриня» для кожної команди;

•   музичний супровід.

За допомогою жеребкування обирають п'ять ведучих. Кожен з них буде «режисером». «Режи­сер» набирає собі трупу «акторів», по черзі запро­шуючи учасників у команду, та обирає запропо­нований сюжет. Кожній групі учасників потрібно обговорити мізансцену, розподілити ролі та обігра­ти сюжет. Для створення сценічного образу кож­ній команді запропоновано «театральну скриню» з аксесуарами, реквізитами та елементами костюмів. На підготовку завдання команда має 6 - 8 хв.

Зміст карток для інсценування

КАРТКА 1. Свято Осені

Персонажі: Осінь, їжачок, Листочок, Дощик, Білочка.

Міні-сюжет: Осінь загубила кошик з осін­німи дарами. Кошик допомагали знайти До­щик, Листочок, їжачок і Білочка.

КАРТКА 2. Пригоди Діда Мороза

Персонажі: Снігуронька, Снігова Баба, Баба Яга, Розбійники, Дід Мороз, Зайчик.

Міні-сюжет: Снігуронька запросила на Но­ворічно свято Діда Мороза. Але з ним трапи­лася неймовірна пригода: Баба Яга поцупила у нього подарунки, а Розбійники захопили Дідуся в полон. Відважна Снігова Баба допо­могла Діду Морозу втекти від Розбійників та забрати подарунки у Баба Яги. А сміливий Зайчик вказав їм дорогу до дитячого садка.

КАРТКА 3. Зачарована Весна

Персонажі: Весна, Хмаринка, Сорока, Ча­клунка, Вовк, Лисичка.

Міні-сюжет: Чаклунка вкрала Весну й дов­го тримала її у полоні. Сорока всім рознесла цю прикру новину. Вовк із Лисичкою вирі­шили знайти й визволити Весну, а Хмарка їм у цьому допомагала.

КАРТКА 4. Випуск дітей із дитячого садка

Персонажі: Шапокляк, Лінь, Мудра Сова, Незнайко, Мальвіна.

Міні-сюжет: Шапокляк вирішила нашкоди­ти майбутнім школярам і сховала «Буквар». Незнайко з Мальвіною кинулися на пошуки. Перешкодою на дорозі їм стала Лінь. Му­дра Сова прогнала Лінь і допомогла знайти «Буквар»

КАРТКА 5. Веселкове Літечко

Персонажі: Водяний, Левеня, Черепаха, Ві­тер, Сонце, Дощ.

Міні-сюжет: Левеня з Черепахою грілися па сонечку. Налетів Вітер і сховав Сонце. По­чав накрапати Дощ і Черепаха заховалась у море. А Левеня залишилось на самоті. Че­репаху допоміг знайти Водяний

Після завершення міні-виступів визначають кращого актора в кожній команді.

7.     Притча «Клоун»

До кабінету відомого психіатра якось увійшов чоловік, на перший погляд цілком урівноважений, поважний зі себе й елегантний. Та за кілька хвилин розмови лікар переко­нався, що відвідувач перебуває у полоні глибокої депресії і безпросвітного гнітючого смутку.

Лікар розпочав дуже докладне обстеження і під кінець розмови спитав свого нового пацієнта:

-  А чому б вам сьогодні увечері не піти до цирку, що саме приїхав до нашого міста? У виставі бере участь знаме­нитий клоун, який уже розсмішив та розвеселив пів світу. Всі про нього кажуть, що він надзвичайно талановитий. Це неодмінно розважить вас, ось побачите.

При цих словах пацієнт зі сльозами вимовив:

- Та ж я і є той клоун.

«Одне питання не дає мені спокою: як відчути, коли маю відіграти свою роль? А коли справді можу бути со­бою? Я вдаю, бо часто не маю сили, щоб бути такою, якою я є... Почасти тому, що це могло би комусь не сподо­батися. Не знаю, може, це пересторога, яку відчувають усі... може, іншим також не хотілося б завжди виглядати спритнішими та сильнішими, ніж вони є насправді...»

ІІІ. Підсумок.

-Тож я бажаю Вам завжди залишатися самими собою і надіюся, що всі ваші очікування справдилися.

Дякую за увагу!

Методичні поради щодо організації театрально-ігрової діяльності дошкільників

•         Ознайомте дітей зі змістом казки, п'єси тощо. При цьому дуже важливо за­цікавити дітей. Тож читати текст чи розповідати потрібно виразно, емоцій­но. Але в жодному разі не можна нав'язувати дітям власні оцінки та ставлення до прочитаного. Під час обговорення змісту твору дайте дітям змогу висловитися, проявити емоційну активність.

}·        Охарактеризуйте разом з дітьми героїв казки, проаналізуйте їх емоційний стан, використовуючи ілюстрації до літературного твору (Що з ним? Чому він плаче?), обговоріть стосунки між персонажами.

•         Організуйте дидактичні та рухливі ігри сюжетно-тематичного спрямування за змістом казки після того, як діти її засвоїли. Доцільною буде робота із загадка­ми, кросвордами, прислів'ями та приказками тощо.

•         Створіть умови для продуктивної діяльності з елементами творчості — малю­вання, ліплення, аплікація за сюжетом казки; запропонуйте дітям зобразити пер­сонажів та виготовити елементи костюмів для них тощо.

•         Підготуйте разом з дітьми необхідні декорації, атрибути, афіші, запрошення тощо.

•         Проведіть «акторське тренування» — вправи на розвиток уваги та уяви, засобів образної та емоційної виразності, на будування ритмічних малюнків: «як співає зозуля?», «цвірінькає горобець?», «стрибає заєць?», «підкрадається лисичка?». Корисно розв'язати творчі завдання: «Перетвори звичайні речі на щось незвич­не», «Придумай якомога більше замінників одному предмету» тощо. Підготовчі вправи для формування образної виразності мають неабияке значення. Викону­ючи їх, діти вчаться відтворювати емоційний стан за допомогою жестів, добирати різні пози відповідно до настрою та характеру героя, визначати настрій за схема­тичними малюнками, виразом обличчя ровесників чи дорослого, виконувати пан­томімічні сценки, виражати різні душевні стани за допомогою інтонації.

•         Відпрацюйте з дітьми мізансцени. Цю роботу доцільно проводити підгрупами, за­лучаючи лише тих дітей, які задіяні у мізансцені.

•         Проведіть генеральну репетицію на сцені в костюмах із музичним супроводом, декораціями та атрибутами.

•         Організуйте виступ дітей перед публікою.

Технологія виготовлення театральних іграшок

із солоного тіста

Часто до дитячого садка приходять кміт­ливі й тямущі діти, які водночас дуже замкнені й неохоче йдуть на контакт. їх об'єднують спіль­ні проблеми — вони не вміють гратись, їх склад­но чимось здивувати й захопити — й однакові інтереси — ляльки Барбі, різні трансформери, покемони, бакугани, комп'ютери та ігрові при­ставки.

Як же пробудити в дітях цікавість до світу й до самих себе? Як примусити їх душу «пра­цювати»? Як зробити творчу діяльність потре­бою, необхідною частиною життя?

Один з найліпших засобів для цього — те­атр. Театральна діяльність — це можливість колективного переживання художніх явищ. Вона сприяє розвитку пізнавальних інтере­сів, збагаченню естетичного досвіду. Темати­ка і зміст театралізованих ігор завжди мають певну моральну спрямованість, що відтворе­на в кожній казці, кожному літературному творі. Це дружба, чуйність, доброта, чесність, сміливість. Герой, який подобається дитині, стає зразком для наслідування. Театральна ді­яльність позитивно впливає на емоційну сфе­ру дитини, вона акумулює життєву мудрість, оптимізм, сприяє формуванню моральних цін­ностей.

Настільний театр — власноруч

У роботі з дітьми традиційно використо­вують різні види театру: настільний, пальчиковий, ляльковий, театр картинок і театр ігра­шок. Уже з раннього віку можна залучати дітей до театрально-ігрової діяльності, починаючи з настільного театру. Але часто на перешкоді ефективній організації театральної діяльності з малюками стає брак потрібних іграшок і атри­бутів. Цю проблему можна розв'язати за допо­могою солоного тіста.

Солоне тісто — це екологічно чистий і до­ступний матеріал для творчості не лише дітей, а й дорослих. Він дуже еластичний, майже не за­бруднює рук і з ним легко працювати. Цей мате­ріал використовували для ліплення ще у Старо­давньому Єгипті. Тоді вважалося, що вироби із солоного тіста приносять у дім злагоду й удачу. У Київській Русі такі вироби використовували як символічні подарунки на свята, дітям із соло­ного тіста виготовляли іграшки.

Протягом останніх років цей різновид лі­плення почав відроджуватись і з кожним роком стає все популярнішим. І це не дивно, адже, на відміну від виробів із пластиліну, фігурки із солоного тіста більш практичні та довговічні. Тому солоне тісто якнайліпше підійде для виго­товлення театральних іграшок.

Рецепт солоного тіста

Для приготування солоного тіста вам зна­добиться:

•   1 склянка борошна;

•   1 склянка солі «Екстра»;

•  2 ст. ложки сухого клею для шпалер;

•   100 мл прохолодної води.

Перемішайте борошно, клей та сіль, до­дайте воду. Отриману масу добре вимісіть та покладіть у холодильник. Через 2 години тіс­то готове й можна починати творити персона­жів для свого театру.

Ліплення іграшок

Не поспішайте! Для виготовлення об'ємного виробу передусім загорніть у тіс­то газету (її треба попередньо добре зім'яти). Це основа, у яку слід вставити дерев'яні па­лички у місцях, де будуть з'єднуватися части­ни тіла чи будь-які інші складові виробу. На цю основу після висихання можна наліпити все, що завгодно.

Не переймайтесь, якщо щось не виходить. Солоне тісто — дуже пластичний матеріал. Ви­йшло не так, як задумали, — залиште, нехай висохне. Після висихання змастіть водою по­трібне місце і знову наліплюйте.

Головне для будь-якої творчої діяльнос­ті — це прагнення досягти мети і творча уява. Не намагайтеся бути скульптором і домог­тися подібності з реальними тваринами. Хай це будуть казкові звірі, казкові дід та баба тощо.

Із солоного тіста можна зліпити не лише фігурки людей чи тварин, а й меблі та інші атрибути для казок. Так, для виготовлення стільців візьміть невеликі палички, змочіть їх водою й обліпіть тістом. Для сидіння виріж­те з тіста прямокутник, вставте по кутах ніж­ки й рівномірно накладіть вантаж. Спинку ви­готовляйте окремо, але теж використовуючи палички. Після висихання зберіть стілець, змастіть місця, де з'єднуються частини, во­дою і приліпіть спинку до сидіння. Залиште, нехай висихає у положенні лежачи. За такою ж технологією можна виготовити стіл та інші меблі.

Висушування та розфарбовування

Залежно від погоди та пори року виро­би з тіста висушіть на сонці або обсушіть у ду­ховці. Аби фігурки були стійкими, сушіть їх у положенні стоячи й підпирайте важкими предметами з усіх сторін. Найліпше спочат­ку підсушити виріб на сонці, а потім обсушити в духовці. Але пам'ятайте, вій мас не пектися, а просто сушитися. Тому робити це слід за най­нижчої температури і з прочиненими дверця­тами духовки протягом півтори години, поки тісто не затвердіє. Якщо виріб потріскався — нічого страшного! Змастіть водою, заліпіть трі­щину і хай знову висохне.

Після висихання розмалюйте фігурку фарбами. Для цього використовуйте акрилові фарби або гуаш. Гуаш можна покрити лаком.

Ліплення із солоного тіста — простий і доступний спосіб виготовлення необхідних театральних атрибутів для занять із дошкіль­никами. Поза тим, до цього процесу можна до­лучити й дітей, які разом з вами зліплять оригі­нальних персонажів і реквізит для театральних вистав.

Театрально-ігрова діяльність у дошкільному навчальному закладі

Інструкція: усі завдання мають лише одну правильну відповідь, тож обведіть кружечком той варіант відповіді, який вважаєте правильним.

1. У якій освітній лінії Базового компонента дошкільної освіти визначено зміст театральної діяльності?

а) Гра дитини;

б) Дитина у світі культури;

в) Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі.

2. Який напрям роботи не є складовою змістового блоку «Світ мистецтва»?

а)  Ціннісне ставлення до мистецтва;

б) Художньо-продуктивна діяльність;

в) Формування особистості в грі.

3. Який вид компетенції є результатом засвоєння змісту освітньої лінії «Дитина у світі культури» змістового блоку «Світ мистецтва»?

а)  Художньо-продуктивна компетенція;

б)  Предметно-практична компетенція;

в) Комунікативна компетенція.

4. Що є експресивними засобами?

а) гуманний зміст і колективний характер теа­тральної вистави;

б) сценка, інсценівка, вистава;

в) мовлення, міміка, жести, рухи.

5. Які ігри використовують для діагностики володіння пантомімічними засобами виразності?

а)  «Море хвилюється раз...», «Відгадай, що я роблю»;

б)  «Сорока-ворона», «Печу, печу хлібчик»;

в)  «У ведмедя у бору».

6. Для діагностики володіння мімічними засобами виразності використовують вправу:

а)  «Скажи, що ти почув»;

б)  «Покажи, що ти зрадів (злякався, здивувався тощо)»;

в)  «Повтори рух».

7. Невербальні засоби спілкування, які використовують під час драматизації, це:

а) рухи, жести, міміка;

б) декламація, спів;

в) гра на музичних інструментах.

8. Для якого виду театру використовують силуети персонажів?

а) театр бі-ба-бо;

б) настільний театр;

в) тіньовий театр.

9. Які прийоми є провідними в навчанні акторського мистецтва?

а) імітаційно-ігрові та творчі вправи;

б) проблемні ситуації;

в) мовленнєво-комунікативне спілкування.

10. Основним і найскладнішим компонентом акторських здібностей є здатність до:

а) взаємодії з іншими персонажами;

б) перевтілення, «входження в образ»;

в) відтворення сюжету.

Ключ до тесту: